Клейма російських збройних заводів на статутній холодній зброї ХVІІІ – ХІХ століття.

Рис.13 Клеймо Златоустівської збройної фабрики з зображенням двоглавого орла.

Традиції клеймування зброї зародилась ще в Х столітті н.е. Перші клеймовані клинки знаходили у германських комплексах Середньої Європи, так звані «каролінговські» мечі. Ці написи йшли по долу клинка та представляли собою прізвище майстра або найменування його майстерні: Ulfderh, Ingelrii (Інгельрі), Lizo, Gizelin. Другою країною де були знайдені власні підписні мечі була Київська Русь. В 1964 році була відкрито напис на мечі знайденому у 1890 р. біля села Форщевата, Полтавської обл. – з двох сторін клинка після розчищення було виявлено по шість літер кирилівських букв уставного слов’янського алфавіту які вказували на професію та ім’я виконавця: «Коваль Людота».

Рис.1 Коваль Людота. Клеймо на мечі з с.Форщевате.

Рис.1 Коваль Людота. Клеймо на мечі з с.Форщевате.

Крім імен в ХІ – ХІІ століттях мечі клеймували літероподібними геометричними фігурами, які були знайдені на холодній зброї в Естонії, Латвії, Скандинавії та Англії. Ці знаки могли бути як і особистими клеймами майстрів, так і розповсюдженими давніми символами вогню, сонця, або оберегами проти злих духів.

У середньовіччі традиції клеймування холодної зброї подовжувались та розповсюджувались. З’явились такі відомі клейма як «Пассауський вовк» (рис. 2) та «Гурда». Клейма поділялись на міські, або цехові, та власні. Більшість майстрів та цехів використовувало у клеймах знаки, або символи і були закріплені за ними у офіційних документах.

Рис.2 Вовк що біжить. Клеймо майстрів міста Пассау.

Рис.2 Вовк що біжить. Клеймо майстрів міста Пассау.

Таким чином, до ХVІІІ століття у Європі склалась чітка система клеймування холодної зброї, яка поділялась на фабричні, майстрові та особові клейма.

З реформуванням російської військової системи та перетворення її з земського ополчення у регулярну армію Петро І повністю змінив і систему озброєння армії. Замість індивідуальних замовлень, або виготовлення зброї невеликими партіями, Петро І ввів кожному роду військ власне озброєння – піхота отримала на озброєння коротку шпагу, а драгуни тяжкі палаші, шпаги або шаблі. З 1699 року всі військові частини регулярної армії стали отримувати обмундирування та озброєння від казни, а не замовляти за власний кошт, як це робило земське ополчення.

До побудування великих збройних фабрик у Росії, система клеймування холодної зброї не використовувалась. Майстрові не мали особистих клейм, а замовники зброї не вважали за необхідне мати на клинках підписи майстрів. Однак із збільшенням виробництва зброї встала проблема ідентифікації майстерень, які брали державні замовлення на виготовлення зброї. За аналогією із іноземними зразками, яки активно ввозились в Росію у великої кількості, російські майстри починають ставити на клинках назви заводів, на яких виготовлялась зброя – так Петровський завод в Олонецькій губернії з 1705 по 1724 року ставив клеймо «OLONEZ», яке наносилося на верхній частині клинка.

Рис.3 Клеймо Петровського заводу в Олонецької губернії на морському кортику.

Рис.3 Клеймо Петровського заводу в Олонецької губернії на морському кортику.

Побудований у 1721 році Сестрорецький збройний завод спочатку використовував клейма з латинських літер «SB». У першій половині ХІХ століття клеймо змінюється – на ньому з’являється корона поверх слов’янських літер «СР», які розділені направленою до гори стрілою, нижню частину стріли, під літерами, перехрещують два пістоля.

Рис.4 Клеймо Сестрорецького збройного заводу.

Рис.4 Клеймо Сестрорецького збройного заводу.

Одночасно з появою нового клейма Сестрорецький збройний завод почав використовувати контрольні клейма. Ці клейма ставились разом з основним клеймом здебільше на ефесах або п’яті солдатських тесаків та представляли дві, або три літери слов’янського алфавіту: ДК, ПДП, ПДГ, ПА, МВ, М, НМ, ЕЛ, ТЬ, АГ, МС, ИА, МНЕ.viii Контрольні клейма вказують на те, що зброя проходила випробування та відбраківку і були, мабуть, особовими клеймами майстрів, які відповідали за якість продукції.

У 1849 році на заводі заснована зразкова майстерня, яка контролювала випуск типової єдинозразкової зброї. З цього часу Сестрорецький збройний завод використовуває клеймо «С.О.З.» – яке представляє собою заголовні літери найменування заводу російською мовою: Сестрорецький Оружейный Завод. В кінці ХІХ століття знов відбулася зміна клейма заводу. Замість літер стали використовувати символ – стрілу, яка направлена вправо. Це клеймо завод використовував останнє десятиріччя ХІХ століття та на початку ХХ століття. Воно зустрічається на штиках та солдатських тесаках.

Тульські майстри-зброярі з ХVІІ століття розподілялись на дві самостійні групи: оброчні та казенні, але до ХVІІІ століття тульські ковалі не клеймували. Тільки в ХVІІІ столітті, після заснування у Тулі Казенної збройної фабрики на виробах з’являється напис «ТƔЛА» на одному боці п’яти та дата виготовлення з іншого боку п’яти. Єдиного клеймування не проводилось, тому більшість написів відрізняються між собою за розмірами літер, нахилом та технікою виконання. Тульські майстри дуже рідко підписували свої витвори особистими клеймами. З усіх відомих майстрів тульського збройного заводу особисті клейма використовували тільки декілька майстрів які виписували своє ім’я та прізвище на клинку та додавали рік виготовлення клейма. Це майстер Осипа Ротлофа, що робив у першої чверті ХІХ століття, та майстри Амельянов та Клюкин, вироби яких датуються ІІ чверттю ХІХ століття.

У другій чверті ХІХ століття у тульських майстрів з’являється клеймо, яке наносилося голкою по обуху клинка біля ефесу. На цьому клеймі прописними літерами вказувалось місце виготовлення – Тула та рік.

Рис.5 Клеймо тульського збройного заводу на шашці козацькій нижних чинів зразка 1838 р. виготовленої у  1845 р.

Рис.5 Клеймо тульського збройного заводу на шашці козацькій нижних чинів зразка 1838 р. виготовленої у 1845 р.

Рис.6 Клеймо тульського збройного заводу на шашці козацькій нижних чинів зразка 1838 р. виготовленої у  1845 р.

Рис.6 Клеймо тульського збройного заводу на шашці козацькій нижних чинів зразка 1838 р. виготовленої у 1845 р.

Ще один завод – Іжевський збройний завод, що виготовляв холодну зброю з часу свого заснування у 1807 року по 1835 рік, мав клеймо у вигляді лука зі стрілою.

Рис.7 Клеймо Іжевського збройного заводу на кінжалі-бебуті для артиллерійських команд зразка 1907 р. (НМК Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. ЗТ-444).

Рис.7 Клеймо Іжевського збройного заводу на кінжалі-бебуті для артиллерійських команд зразка 1907 р. (НМК Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. ЗТ-444).

Рис.8 Клеймо Іжевського збройного заводу на піхотному тесаку зразка 1848 року. (Одеський краєзнавчий музей).

Рис.8 Клеймо Іжевського збройного заводу на піхотному тесаку зразка 1848 року. (Одеський краєзнавчий музей).

Найбільша кількість клейм була на Златоустівській збройній фабриці. З часу її створення у 1817 році ця фабрика змінила декілька разів свої клейма. Перше клеймо стали ставити на обухах бойової зброї майстри ліквідованого у 1834 році відділення прикрашеної зброї, яких перевели до клинкового відділеня. Клеймо представляло собою напис «Златоустъ» з роком виготовлення та виконувалось методом гравірування голкою по лаку, з наступною витравкою.

Рис.9 Клеймо Златоустівської збройної фабрики.

Рис.9 Клеймо Златоустівської збройної фабрики.

З середини ХІХ століття напис «Златоустъ» з роком виконувалась у техніці травлення, а під ефесом ставили прийомні клейма браковщикі Шрайбер – клеймо S у колі, Вольферц – W у колі, та головний майстер заводу Ібах – клеймо J у колі.

Рис.10 Клеймо златоустівського браковщика середини ХІХ століття Шрайбера.

Рис.10 Клеймо златоустівського браковщика середини ХІХ століття Шрайбера.

Власні клейма з першими літерами прізвища ставили також клинкові ковалі, полировщики: ИП, ПАМ. ЕС, ПАП, МТ, ПАК, ТБ, ІБ, ПАЖ, НП, КВ, ІАЖ, АЖ, ЯН, ЖЖЖ, НД, ГБ, ФЕ, ПП, КС, КА, К, ФГ, ХН, НЛ, ЯА, НАП, ЕГ, ВЕ, ФА.
Для контролю за якістю виробів з середині ХІХ століття були введені артилерійські приймальники, які ставили особові прийомні клейма та клеймо у вигляді літери «П», яке вказувало, що була проведена проба.

Рис.11 Клеймо артилерійського прийомщика полковника Лоди та прийомне клеймо П на п'яті  піхотного тесака зразка 1848 року (НВІМУ).

Рис.11 Клеймо артилерійського прийомщика полковника Лоди та прийомне клеймо П на п’яті піхотного тесака зразка 1848 року (НВІМУ).

Клеймо з літерою «А» та короною над нею вказувало, що зброя була прийнята у зборі.
Літери «ЛПО» або «ЛСПО» перед словом «Златоуст», які ставились з 1855 по 1864 роки означали те, що клинок було виготовлено з литої сталі Павла Матвійовича Обухова.

Рис. 12 Клеймо Златоустовскої збройної фабрики – Лита сталь Павла Обухова.

Рис. 12 Клеймо Златоустовскої збройної фабрики – Лита сталь Павла Обухова.

З 1870-х років до назви міста добавили схематичне зображення герба Російської Імперії – двоглавого орла, а самі клейма почали вибивати ударним способом на п’яті клинка.

Рис.13 Клеймо Златоустівської збройної фабрики з зображенням двоглавого орла.

Рис.13 Клеймо Златоустівської збройної фабрики з зображенням двоглавого орла.

Пізніше, у кінці ХІХ – початку ХХ століття, напис Златоустъ.оруж.фабрика по колу у центрі якого розташовано зображення двоглавого орла.
У 1876 році Кубанське козацьке військо прийняло на озброєння шашку зразка 1876 року, яка була розроблена комісією генерал-майора Перепеловського. На цій шашці, а потів і на кинджалі-камі було нанесено абревіатуру «ККВ» – Кубанське козацьке військо, а з іншої сторони на п’яті штампувалось клеймо «З.О.Ф» – Златоустівська збройна фабрика (рос. Златоустовская оружейная фабрика). Ці абревіатури брали у віньєтки, що повинні бути повністю ідентичні на обох написах.

Рис.14 Клейма Златоустівської збройної фабрики та Кубанського козацького війська. Кінець ХІХ ст.

Рис.14 Клейма Златоустівської збройної фабрики та Кубанського козацького війська. Кінець ХІХ ст.

Рис.15 Клейма Златоустівської збройної фабрики та Кубанського козацького війська.  Початок ХХ ст.

Рис.15 Клейма Златоустівської збройної фабрики та Кубанського козацького війська. Початок ХХ ст.

Ці клейма проіснували до Радянської влади і тільки зі зміною назви заводів, та їх перепрофілювання на інші вироби, вони були скасовані.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*